Зал № 5

ПРАДАВНЯ ІСТОРІЯ КРАЮ

Кліматичні умови, наявність багатих водних ресурсів, різноманіття рослинного та тваринного світу Північних земель із глибокої давнини привертали увагу людей.

Освоєння території нашого краю почалося близько 20 тис. років тому — в епоху пізнього палеоліту. Стоянки мисливців на бізонів та північних оленів відкриті археологами вздовж правої притоки Південного Бугу ріки Бакшали. В експозиції представлено унікальні рогові наконечники дротиків, численні кременеві вироби: скребки, різці, заготовки-нуклеуси.

В епоху мезоліту (10—7 тис. до н.е.) основним технічним досягненням став винахід лука і стріл, що дало можливість полювати на дрібних тварин — косуль, сайгаків. Розвивалася техніка виготовлення складних знарядь праці та предметів озброєння.

У неоліті (7—4 тис. до н.е.) відбувся якісний стрибок в еволюції продуктивних сил, люди переходять до землеробства і скотарства. Важливим винаходом того часу стало виготовлення глиняного посуду. На території Миколаївщини археологами виявлені поселення трипільської культури (V — поч. IІІ тис. до н.е.), що належать до періоду енеоліту. Населення займалося землеробством і присадибним скотарством. Особливістю трипільської культури є високоякісна кераміка з розмальованим геометричним або рослинним орнаментом.

Численні знахідки в курганах розповідають про побут та релігійні уявлення скотарів-кочівників, які освоїли безкраї простори Причорномор'я в період бронзової доби.

На високому лівому березі р. Інгул у місці злиття з П. Бугом у ХІІ—Х ст до н.е. існувало поселення, яке увійшло в археологічну науку як городище Дикий Сад. В експозиції демонструється комплекс знахідок із розкопок: кераміка, кам'яні, кістяні та бронзові вироби. Унікальний бронзовий казан — це привозний дорогий виріб, його використовували для потреб усієї громади під час різних ритуалів. Жителі городища займалися землеробством, скотарством, полюванням і рибальством.