Зал № 15

МИКОЛАЇВЩИНА ЗА ЧАСІВ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ, РЕВОЛЮЦІЙ, ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ ТА СОЦБУДІВНИЦТВА (1914-1941)

Експозиція залу відкривається подіями Першої світової війни (1914—1918) — одного з наймасштабніших збройних конфліктів в історії людства, в результаті якого впали останні імперії в Європі та вибухнула низка революцій.

Після поразки російських військ у вересні 1914 р. стало зрозумілим, що війна буде затяжною. Тому стала необхідною широка допомога громадських організацій. Миколаїв був значною тиловою базою Херсонської губернії. Великою подією, що спричинила активізацію збору пожертвувань, стала загибель на севастопольському рейді лінкору «Імператриця Марія», збудованого на миколаївських верфях.

Перші чутки про падіння династії Романових дійшли до Миколаєва 1 березня 1917 р. З перших днів Лютневої революції в Миколаєві, як і по всій колишньої імперії, почалась громадсько-політична самореалізація мас. На заводах упроваджується робітничий контроль, восьмигодинний робочий день, організуються професійні спілки. Створюється новий орган революційної влади - Рада робітничих та військових депутатів, на чолі якої став прапорщик Я. П. Ряппо, у 1920 роках - заступник освіти так званого «українського відродження».

Українське державне будівництво співпало з подіями Першої світової війни та стало можливим завдяки Лютневій революції в Росії.

Характерною рисою української громадянської війни став народний партизанський рух, так звана «отаманщина». Південь України пережив хвилю окупацій та інтервенцій. Політичні режими змінювали один одного з калейдоскопічною швидкістю. На території Миколаївщини існували навіть утворення державного типу — Баштанська і Вісунська республіки.

Соціально-економічні експерименти 1920-30 років, насильницька колективізація сільського господарства, шалена індустріалізація закінчилися сталінським «великим терором». Експонати тієї епохи розповідають про становлення радянського тоталітаризму.